Невидимі електромобілі Європи: таємне життя обмежених серій із 90-х

Ви, напевно, ніколи не бачили Citroën Saxo Electrique чи Peugeot 106 Electric на дорозі. І швидше за все, ніколи не знайдете їх у салоні. Але вони існують. Тихіше. Скромно. Історія цих машин — не про гучні презентації чи масові продажі. Це історія на узбіччі великої автобіографії європейського автопрому. Історія, яку варто почути.

Електромобілі, яких не мало бути

Коли ми говоримо про європейські електромобілі 90-х, маємо справу не з масовим ринком, а з інженерними експериментами, урядовими програмами та скромними пілотними партіями. Багато з них ніколи не дійшли до приватного споживача — принаймні офіційно.

Ці авто рідко потрапляли до автосалонів. Натомість вони вирушали у міста й комунальні служби — La Poste у Франції, EDF, міська влада Парижа, Deutsche Post у Німеччині. Їхнє завдання було простим: показати, що електротяга в місті — це реально. Принаймні теоретично.

Хто створював ці “невидимки”?

Електромобільна карта 90-х і 2000-х — це павутина дрібних виробників, підрядників і дочірніх заводів, які працювали на базі серійних моделей. Часто за проєктами стояли імениті бренди — Fiat, PSA, Mercedes — але «чорну» інженерну роботу виконували спеціалізовані майстерні.

Heuliez, Venturi, SAGEM, Micro-Vett — ці компанії переробляли бензинові авто на електричні.

Автомобілі мали сертифіковані компоненти та проходили обкатку як серійні.

Наприклад, Fiat Panda Electric у 2012 році — не фейк, а справжня конверсія від Micro-Vett, яка постачалася до італійських муніципалітетів.

Друге життя після служби

Чимало цих авто після кількох років служби повертались на аукціони комунальної техніки. Французька La Poste, енергетичні компанії або міста просто списували їх, як непотріб.

Такі електромобілі нерідко мали пробіг усього 5–20 тисяч кілометрів, але страждали від втомлених нікель-кадмієвих акумуляторів (NiCd), які потребували заміни.

Сьогодні ці машини можна знайти на Mobile.de, OLX.pl, Leboncoin чи навіть у гаражах ентузіастів, які вже замінили старі батареї на сучасні LiFePO4 чи NMC. Частина з них уже експортується на схід — до Болгарії, Румунії, Польщі, а то й України.

Сучасні реінкарнації: між кустарщиною і сертифікацією

Починаючи з 2010-х, дехто пішов ще далі. З'явилися ліцензовані майстерні, які проводили конверсії на новий лад. Компанії на кшталт Electric Cars Europe, Econogo, Karabag брали класичні моделі й надавали їм електричне серце.

Той же Peugeot Partner Electric 2011 — часто це насправді оновлений фургон 1999–2005 років з літієвими батареями замість старих NiCd.

Такі машини виглядали як нові, хоча й народжувались повторно.

Як розпізнати справжнього "електропіонера"?

Є кілька способів перевірити, що перед вами — оригінальна електроверсія, а не саморобка:

VIN-номер — моделі на кшталт Peugeot 106 Electrique мають спеціальну серію.

BOSCH DIAG / PSA DiagBox — дозволяють дізнатися, чи авто має заводську систему керування батареєю (BMS).

Тип батареї —

NiCd — стара добра класика;

Li-ion — майже гарантовано модернізація.

Цифри, які розкривають масштаб. Моделі, роки виробництва, кількість та тип батареї. Походження електричок та де їх шукати зараз.

1. Citroën Saxo Electrique 1995–2003. Серія з 5 000 штук з рідною батареєю NiCd (Orig.), та модернізованою LiFePO4. Використовувалась підприємствами EDF, La Poste (Франція). Знайти можна в країнах Франція, Румунія, Польща, на інтернет майданчиках eBay, Leboncoin.

2. Peugeot 106 Electric 1995–2003. Серія в 6 400 шт. Електрокар з батареєю NiCd / Li-ion EDF, використовувався муніципалітетами Франції та Болгарії. Авто можна знайти на французькому ОЛІксі Leboncoin, Mobile.de.

3. Renault Express Electrique 1995–2001 років випуску з серією 2 500 штук. Тягова батарея по первинному проєкту NiCd хімією. Використовувалась поштою La Poste, Франція . Знайти модель можна mobile.de чи club-renault.org.

4. Peugeot Partner Electric першого покоління з 1998 по 2005. Серія в 2011 році 1 800 штук. Рідна хімія батареї NiCd (SAFT) але скоріш за все вже перепакована LiFePO4 модулями. Використовувалась PSA, тестові партії у Франції, Польщі, Болгарії. Знай електромобіль можна на платформі Autoline.

5. Citroën Berlingo Electrique (1st gen), модельний ряд 1998–2005 рік. Кількість випущених авто 1 600 штук. Мали початкову хімію NiCd та Li-ion. Легко перепаковуються на сучасні літієві блоки. Були випущені для PSA, La Poste у Франції та Румунії. Повезе на OLX.bg та mobile.de.

6. Fiat Panda Elettra / Electric 1990–2003 років. Партія 2 000 екземплярів з рідною батареєю - Pb, NiCd, Li-ion. Перероблені компанією Micro-Vett, Elettrocar Італія. Можна спробувати пошукати авто на mobile.it, Subito.it.

7. Mercedes A-Class Electric (pilot) 2011 року випуску. Малий випуск у розмірі 500 штук з тяговим агрегатом на Li-ion(Tesla/Smart ED платформа) хімії. Пілотна партія (ЄС/США) Нідерланди, Німеччина. Скоріш за все знайдеться на eBay.de.

8. Peugeot 106 Electrique модифікація від Micro-Vett у 2008–2012 роках. Була укомплектована LiFePO4 батареєю. Країни де використовували конверсію - Італія, Франція. Знайти можна на OLX.pl, auto.it.

Фінал? Ні, початок.

Ці авто — не музейні експонати. Вони досі живі. Їх можна знайти, відновити й дати їм другий шанс. Вони не мають автопілотів, сенсорних панелей чи зарядки за 20 хвилин. Але в них є історія.

Історія про те, як електромобілі в Європі починались не з Tesla, а з маленької Citroën Saxo Electrique, яка кожен день возила листи в Ліоні.

Історія, яку час витягти з тіні.